Продовжуємо подорож. Заварюйте каву/чай і давайте дивитись.
🔝P.s.: Досить мріяти – час діяти! Дозвольте собі отримати те, що ви істинно бажаєте. Завітайте на мій сайт і дізнайтесь як👇🏻
https://aresbragi.com.ua/
А також ПРИЄДНУЙТЕСЬ до мене в:
Instagram: https://www.instagram.com/aresbragi
Telegram: https://t.me/ares_bragi
Fb: https://www.facebook.com/aresbragi
«Настав час проявити свій справжній потенціал з НЛП!» © Арес Браґі ( Ares Bragi )
[музика] Так, власне, куди ми з вами вирушаємо? Вирушаємо ми з вами на фестиваль. Нас запросили з волонтерського центру і візьмемо безпосередню участь в цьому дійстві. Сонце, жара, шалена. Трішки виходжу зі строя зожу. взяв пива в Німеччині і не пити пива, а якось це гріхом попахує. Тож трішки з вами поєднаємо корисне з приємне. [музика] На квітка ніжна сама дивиться у небо Україна. Ти як мама, знов я йду до тебе в хмари сонце покривають тати лелека знаєш. Ну що ж, завтра в подорож вирушаємо ми з вами, тому що вдалося домовитися за велосипед на цьому фестивалі, за що я надзвичайно вдячний пану Томасу. Пан Томас – це цей мужчина в українській символіці, німець, що завжди приходить в волонтерський центр, допомагає в’язати сітки, який фінансово допомагає нашій армії, допомагає нашим ЗСУ і максимально лояльна, добра та в така відкрита людина. Дико цікаво з ним спілкуватись. На жаль, є момний бар’єр, але чат GPT допомагає уникати нюансів, пов’язаних з тим момним бар’єром. І все спілкування відбувається виключно через нього. На фестивалі було цікаво за рахунок того, що була можливість поспілкуватися з нашими українцями, почути різні історії. Кожен ділився тим, як і чому він сюди перебрався. Ну, звичайно, більшість історій пов’язані з війною. Дякую. Радий, що була можливість перейняти цей досвід, побувати, поспілкуватися, відчути це все. А завтра ми з вами з паном Томасом відправляємося в подорож. Він погодився показати мальовничий маршрут, до якого ми будемо добиратися на електричках, на поїздах, а з цього місця, куди ми доберемось, назад будемо їхати на велосипедах і разом такі наші компанії насолоджуватися місцевими пейзажами. Насичений день, нічого не скажеш. Буде відправлятися помалу разом із заходом сонця на відпочинок. відпочивати і набиратися сил перед завтрашньою подорожю. Всім гарного вечора і побачимось. [музика] Baby mo baby. [оплески] [музика] Сьогодні з вами піднімаємося кудась, їдемо кудись робимо щось. [музика] До речі, цей будинок за мною, я дізнався, це міська рада, а я думав, що це якийсь музей, палац. А міська, це міська рада. Ну, там, звичайно, теж є музей всередині, але тим не менше от ти дивишся, захоплюєшся якимось цими будинками, думаєш, це як щось таке з розряду архітектурної спадщини, що теж може бути, але водночас це слугує, має практичне використання у вигляді якоїсь адміністративної будівлі або ж просто житлового будинку для людей. Коли ти бачиш, в яких замках живуть місцеві жителі, ти думаєш, що блін, тут кожен цей будинок, він заслуговує окремої уваги. Кожен з цих будинок може бути віднесений до спадщини ЮНЕСКО. Насправді ось такі відчуття і враження. Так, все, зібралися, виїхали і лишається 10 хвилин. Хвилини з яких я трачу на те, щоб записати вам це відео. Одним словом, за 10 хвилин маємо бути на вокзалі. Проблема тільки в тому, що якщо ти запізнюєшся, це дуже сильно так б’є по свідомості німців, тому що вони дуже пунктуальні, понані з тими, з ким я взаємодіяв. І пан Томас, звичайно, не виключення. Коротка історія, яка мені нагадалася на цю тему, яка, сподіваюся, не зашкодить мені приїхати вчасно. Так ось, розповідали мені історію, як їхали в один обласний центр, там прийшли до приймальні до якоїсь міської ради чи щось таке і сказали зачекати дві години. Значить, вирішили зачекати дві години цих на лавоці поряд з цією міською радою. Сіла на цю лавочку, вийшла якась людина, чи то охоронець, чи хтось, сказав, що на цій лавочці сидіти не можна. Це приватна власність. Попросилися там посидіти. Все-таки якось випросили, дозволили посидіти рівно півгодини. Сказали: “За півгодини прошу покинути це місце”. І рівно за 30 хвилин, рівно за 30 хвилин прийшов цей охоронець і прогнав людей, які на цій лавочці сиділи. Так ось оце от вам про пунктуальність і дотримання правил німців. Дуже цікаві історії, тому що саме через такі ось звичайні побутові речі тоді здається більше про культуру сприйнх сприйняття життя в цілому. Все, відправляємося до пана Томаса. Там підключається до нас ще один товариш і в трьох будемо мчати з вами по мальовничих локаціях. Отже, спершу 30 хвилин на потягу до Сулю, а звідти на велосипедах. Поїхали. [музика] [музика] [музика] Turn [музика] to me to turn me to turn me out to [музика] [музика] [музика] [музика] [музика] Так, попрощалися з нашими товаришами. День видався дико захоплюючий. митнуло 33 км на велосипеді. Не так і багато, насправді, так, враховуючи наші якісь попередні подорожі, але це було мальовничо, це було так якось екзотично. А не було дуже багато красивих пейзажів, наприклад, як було в Австрії. Ви скажете, зажрався, можливо. От. Але все одно це було душевно і зі смаком за рахунок ще історії, які розповідав пан Томас свого життя про батька, який в 88му 1888 переїхав до Манінгему, тут побудував будинок, здавав його в оренду, за рахунок цього жив і вже навіть і не працював, здається, після 40 років. Одним словом, такі історії, вони, звичайно, дають смак у будь-якій пригоді, в будь-якій подорожі. І я радий, що ми в трьох, я, Павло, пан Томас вибралися на таку поїздку і душевно провели такою командною час, цінні моменти. Відправляюся зараз додому прийняти дуже освіжитись. Далі будемо бачити, що там по планах. А в цілому з вами побачимося вже в наступному блозі чи в наступній локації наступного дня. Все, всім гарного дня. Радий, що ви з нами. [музика] Що я вам скажу? Скажу я вам, що ми з вами в лісі, що очевидно, і ймо ймовірність, що цього не заблукали, но я по ньому вже газую якийсь час. Якби ми вже мали би прийти на якусь ділянку, з якої відкривається панорамане на місто, ну, нею тут ще й не пахне, але в цілому добре пахне. Оце плюс. Ой, люблю ліси. Люблю брати вас з собою на прогулянки, але тут нічого вам що показати. Все досить, все досить, що заросле ліс та й ліс. Але от що не показати було би гріхом площадку, на якой нарешті добрався з вами. [музика] Спробую щось відтворити з пам’яті. Насправді вже дуже сить добре орієнтуюся в Манінгені, тому що вже який день тут з вами обходив, об’їздив багато чого і в принципі містечко не такей велике. Дійсно достатньо кілька разів пройтись по основних точках. Ти ж розумієш, маєш карту навігації в себе в голові. Церква – це, звичайно, цей центральний сам центр. По факту це площа основна. Ми з вами мешкаємо десь ось в цьому напрямку. Нам до центру хвилин 20 топати. Залізничний вокзал. Це хороше питання. Сам не знаю. Залізничний вокзал, імовірно, ось тут. Ага. Ну, потяги, правильно. Це споруда, це залізничний вокзал. Ну, і в принципі якихось таких визначних локацій. Магні так вже і багато. Трошки тут завистимо і чимо з вами далі. [музика] Ну що ж, мені здається, це місто. Ми вже розглянули з вами вздовжю поперек. Офіційно ця локація відкрита. Якщо ми зараз подивимось, ген там рівно на 12 годину розташована ця вишка, звідки я вам показував маingе в попередніх епізодах. Ось власне рівно навпроти нас. Не знаю, чи камера захоплює, трішки лівіше, умовно на годину 9, 8му можемо побачити церкву, що є центром в Майнінгені. Ось. Ну і в цілому місто вигляд ось такого роду. Мешкаємо ми з вами десь ось там за цими лісами, деревами і так далі. Раночок добрий, любі друзі. Шанов на родину, значить, сьогодні нас очікує завершальний етап нашої мандрівки по Німеччині. Прямуємо в Ерфорт, там гуляємо, насолоджуємося місцевою атмосферою. Власне, воно мені найбільше сподобалось з оцього того, що я тут бачив. Друге, все-таки по своїй ієрархії якогось такого вайбу. Після того, як ми з вами з Ерфорту відправимося на наступну локацію. Це буде наступна локація Дрезден, в якому ми з вами кілька годин теж матимемо змогу приділити на вивчення цього міста. Ну і далі повертаємося з вами вже на нашу точку збереження. Так що сідайте зручніше і бо це ще не кінець. Покажу вам ще щось файне. Ну що ж, ми з вами вже в Ерфурті. Трішки вирішив пройтись місцями, які не настільки туристичні. Просто за містом прогулююся, дивлюся, що тут відбувається. Який тут пейзажі нас можуть зустріти. Ну, як і в більшості таких міс міст. Центр тут, звичайно, просто казка. Я вам вже показував. А от те, що стосується поза межами, є різні. Є красиві такі специфічні архітектурні творіння, які досить приваблюють, а є звичайні якісь акти ванделізму і воно виглядає все дуже сіро і нічого особливого. Одним словом, це якийсь такий певного роду симбіоз, поєднання ман більшості містам, що і не дивно. Але збочення, яке я зараз реалізовую, я вам розкажу, поділюсь. Ну, будучи в Німеччині, вирішив я взяти собі місцеве пиво. От ходиш з німецьким пивом по німецькому місті, вчив собі в наушнику німецьку музику, ідеш і насолоджуєшся. Отакі от розваги. [музика] [музика] [музика] [музика] [музика] Спека шалена. Знайшов ідеальне місце, щоб перекусити, трішки відпочити. Таку спеку, чесно кажучи, думаю, що можливо навіть тоді залишися. Сили просто на нулях. Тому поки з вами перекус, далі будемо бачити. Легкий чил. [музика] [музика] الله [музика] [музика] [музика] [музика] Так, що ж, ми з вами вже в Дрезяні, але виник нюанс з нашим автобусом, тому що його немає в розкладі. Я вже пам’ятаю, як завтра ми добирали з автобусом, якого не було в розкладі. Його просто відмінили, а мене нічого не попередили. І це було зовсім невесело. Тому зараз максимально намагаюся, як завжди, організувати собі логістику, щоб мати розуміння, як і куди рухатися, що все буде так, як я собі запланував. [музика] [музика] [музика] [музика] [музика] [оплески] [музика] [оплески] [музика] [оплески] Р добро